Всесвітній день соціальної роботи: як змінюється світ і наша роль у ньому

Щороку у третій вівторок березня професійна спільнота в усьому світі об’єднується, щоб відзначити Всесвітній день соціальної роботи. У 2026 році це свято відзначається 17 березня. Це не просто свято, а глобальний майданчик для обміну ідеями, які допомагають робити суспільство людянішим. 

Витоки свята сягають 1983 року, коли Міжнародна федерація соціальних працівників (IFSW) вперше висунула ідею створення професійного дня. Проте сучасного вигляду та глобального масштабу свято набуло лише у 2007 році.

За останні 15 років філософія соціальної роботи пройшла дивовижну еволюцію.

2010–2015 рр. Час «універсальних правил». У цей період основна увага приділялася людським правам та ідеї спільної «глобальної ідентичності», що значною мірою базувалася на західних професійних стандартах.

2016–2020 рр. Фокус змістився на потреби місцевих громад та Цілі сталого розвитку. Професія почала визнавати важливість локального контексту.

З 2021 року і до сьогодні у світі триває важливе оновлення: ми відмовляємося від нав’язаних шаблонних правил. Замість того, щоб просто копіювати закордонний досвід, соціальна робота почала прислухатися до мудрості та традицій місцевих громад по всьому світу.

Щороку обирається центральна тема, яка задає вектор дискусій по всьому світу. Процес визначення ключових тем Всесвітнього дня соціальної роботи координується провідними міжнародними організаціями: Міжнародною федерацією соціальних працівників (IFSW), Міжнародною асоціацією шкіл соціальної роботи (IASSW) та Міжнародною радою соціального добробуту (ICSW).

У різні роки сучасний стан професії визначається головними темами Всесвітнього дня соціальної роботи. 

Гасло 2026 року – Harambee «Усі тягнемо разом» – закликає до єднання розділеного суспільства через колективну самодопомогу та спільну працю.

Україна сьогодні створює власну історію соціальної роботи. Наш унікальний досвід – це волонтерство, неймовірна стійкість громад в умовах війни, горизонтальна самоорганізація, коли кожен стає опорою для іншого.

Цей досвід фахівці називають «українською епістемологією» – нашим безцінним внеском у світову скарбницю знань про те, як залишатися людьми та допомагати один одному навіть у найважчі часи.