Координаційний механізм підтримки професійної спільноти. Частина 2

Хто входить до професійної спільноти у сфері надання соціальних послуг? Це питання є важливим для розуміння того, як така спільнота може функціонувати та яких механізмів підтримки потребує. 

Щоб відповісти на це питання, ми підготували другу частину публікації на основі практичних рекомендацій «Механізми підтримки професійної спільноти у сфері надання соціальних послуг», авторкою яких є експертка ЛСПУ, кандидатка наук з державного управління Оксана Стефанова. Рекомендації розроблено в рамках реалізації проєкту Представництва ЮНІСЕФ в Україні «Зміцнення системи професійного розвитку та компетентностей працівників соціальних служб», який реалізує Громадська організація «Ліга соціальних працівників України» у співпраці з Національною соціальною сервісною службою України за фінансової підтримки уряду Швеції.

У даному матеріалі професійна спільнота розглядається не просто як формальне об’єднання людей однієї професії, а як професійне середовище, у якому фахівці взаємодіють, обмінюються досвідом, спільно розв’язують професійні завдання та розвивають компетентності.

У межах сфери надання соціальних послуг така спільнота може охоплювати надавачів державної, комунальної і приватної власності, посадових осіб органів місцевого самоврядування, представників громадських об’єднань та інших суб’єктів, залучених до організації надання соціальних послуг.

Водночас авторка звертає увагу на те, що сьогодні професійна спільнота у сфері надання соціальних послуг не має чітко визначеного нормативного статусу. Тому питання її складу, ролей учасників, механізмів представництва та координації ще потребують подальшого врегулювання. 

Якщо професійна спільнота об’єднує фахівців та інших залучених до сфери суб’єктів на різних рівнях, як забезпечити їхню взаємодію?

І тут важливо звернутись до другого механізму, запропонованого в практичних рекомендаціях Оксани Стефанової. Це координаційний механізм підтримки професійної спільноти.

Його завдання – вибудувати системну взаємодію між національним, обласним та місцевим рівнями, щоб професійна спільнота не залишалася лише сукупністю окремих фахівців та ініціатив, а могла працювати як цілісна мережа.

Ця модель передбачає:

● національний рівень: координація, розвиток професійних спільнот і тренерської мережі, методична єдність та обмін досвідом

● обласний рівень: координація взаємодії громад, надавачів соціальних послуг і професійної спільноти

● рівень територіальних громад: практична взаємодія фахівців, локальна координація, професійні зустрічі та супервізійні групи.

Як висновок, координаційний механізм має поєднати три рівні (національний, обласний і місцевий) та забезпечити як вертикальну, так і горизонтальну професійну взаємодію.

Цей матеріал створено за фінансової підтримки Уряду Швеції. Зміст матеріалу є виключно відповідальністю ГО «Ліга соціальних працівників України» та не обовʼязково відображає точку зору Уряду Швеції та/або ЮНІСЕФ.