Супервізія в дії: підтримка тих, хто щодня підтримує інших

Щоб допомагати іншим, недостатньо мати професійні знання. Потрібен простір, де сам фахівець може зупинитися, осмислити складну ситуацію, отримати підтримку і знайти нові професійні рішення. Саме таким простором є супервізія.

Представництво ЮНІСЕФ в Україні та ГО «Ліга соціальних працівників України» у партнерстві з Національною соціальною сервісною службою України за фінансової підтримки Уряду Швеції продовжують спільну роботу над розвитком системи професійної підтримки працівників соціальної сфери. Одним із ключових напрямів цієї роботи є підготовка супервізорів та впровадження супервізії у щоденну практику надавачів соціальних послуг.

Супервізія — це не про контроль. Це про підтримку.

У соціальній сфері фахівець щодня працює зі складними людськими історіями. Втрата близьких, вимушене переміщення, насильство, інвалідність, складні життєві обставини, кризові ситуації — за кожним зверненням стоїть людина, яка потребує професійної допомоги.

Але хто підтримує самого фахівця?

Супервізія створює безпечний професійний простір, де можна розібрати складний випадок, подивитися на ситуацію під іншим кутом, проаналізувати власні дії, отримати зворотний зв’язок, знайти нові рішення та не залишатися наодинці з професійними труднощами.

Це можливість не просто запитати: «Що я маю зробити?», а разом знайти відповідь на важливіше запитання: «Як зробити це професійно, ефективно і з турботою про себе та людину, якій я допомагаю?»

Особливого значення така підтримка набуває в умовах війни. Працівники соціальної сфери працюють там, де людські потреби особливо складні, а емоційне та професійне навантаження — надзвичайно високе.

Супервізія допомагає фахівцю залишатися фахівцем навіть тоді, коли ресурсів мало, а відповідальності — багато.

Від навчання — до системи професійної підтримки

З березня 2026 року в межах проєкту «Зміцнення системи професійного розвитку та компетентностей працівників соціальних служб» розпочато масштабування супервізійної підтримки.

Перший етап — підготовка 25 фахівців обласних центрів соціальних служб, які пройшли навчання та практичну підготовку із супервізії. Наступним кроком стала підготовка тренерів, які можуть передавати ці знання та формувати нове покоління супервізорів.

Так поступово формується система, у якій професійна підтримка стає не разовою ініціативою, а складовою професійної діяльності працівника соціальної сфери.

25 тренерів — 206 нових супервізорів

Підготовка 25 національних тренерів дала можливість масштабувати навчання в територіальних громадах усіх областей України.

У результаті підготовлено ще 206 супервізорів, які можуть забезпечувати професійну підтримку працівників безпосередньо на місцевому рівні.

Це означає, що супервізія поступово наближається до тих, хто щодня працює з людьми, — до працівників надавачів соціальних послуг у громадах.

Супервізія вже працює

Перші результати демонструють, що супервізія переходить від навчальної моделі до реальної професійної практики.

Підготовлені супервізори Київської, Житомирської, Кіровоградської, Сумської, Черкаської, Чернігівської та Херсонської областей уже провели 84 супервізії для 327 працівників надавачів соціальних послуг.

Серед них:

• 43 індивідуальні супервізії для 43 працівників;
• 41 групова супервізія, у якій взяли участь 284 працівники.

За кожною цифрою — не просто проведений захід.

За нею — складний професійний випадок, запит, який потребував уваги, розмова з колегами, пошук рішення, нове бачення ситуації або можливість просто отримати підтримку тоді, коли вона була потрібна.

Сильна соціальна система починається з підтримки тих, хто в ній працює

Супервізія — це інвестиція не лише у фахівця.

Коли працівник має можливість професійно осмислювати свою практику, він краще бачить потреби людини, впевненіше приймає професійні рішення, використовує нові підходи та має більше можливостей зберігати власний професійний ресурс.

Для керівника супервізія — це інструмент підтримки команди та підвищення якості роботи.

Для надавача соціальних послуг — можливість розвивати професійну культуру.

Для системи соціальних послуг — механізм постійного професійного розвитку та підвищення якості допомоги людям.

І саме тому супервізія має стати природною частиною професійного життя соціального працівника.

Бо ті, хто щодня підтримує інших, також потребують підтримки.

Розвиток супервізії — це не лише підготовка нових фахівців. Це створення культури, у якій можна звернутися по професійну підтримку, поставити складне запитання, не боятися обговорити труднощі та разом шукати рішення.

Підтримувати тих, хто підтримує інших, — означає зміцнювати всю систему соціальних послуг.

І сьогодні ця підтримка вже стає практикою.

Наталія Лень, сертифікована супервізорка, заступниця директора Конотопського міського центру соціальних служб:

«Майже дев’ять років я працювала фахівцем із соціальної роботи, перш ніж перейти на керівну посаду. Тому добре розумію значення супервізії з обох позицій – і фахівця, який щодня працює з людьми, і керівника, який відповідає за організацію роботи та підтримку команди.

На мою думку, потреба працівників соціальної сфери в супервізії дуже висока. Зміни у законодавстві, специфіка роботи та індивідуальність кожного випадку вимагають від фахівця постійного аналізу ситуації та пошуку найбільш доцільних шляхів роботи. Навіть досвідченому фахівцю іноді важливо обговорити складний випадок із колегою, поглянути на нього під іншим кутом, переконатися у правильності своїх дій або побачити інші можливі шляхи допомоги людині.

Під час супервізій я бачу, наскільки фахівці зацікавлені в такій підтримці. Їм важливо мати простір, де можна відкрито говорити про професійні труднощі, ставити запитання, отримувати зворотний зв’язок і не боятися, що тебе засудять за сумніви чи помилки. Водночас супервізія сприяє усвідомленню власних професійних меж, розвитку компетентностей і збереженню ресурсу для подальшої роботи.

Я вирішила пройти навчання, щоб надавати фахівцям більш професійну та структуровану супервізійну підтримку. До цього я вже проводила супервізії, але переважно спиралася на власні знання, практичний досвід та інтуїцію. Навчання допомогло мені глибше зрозуміти роль супервізора, навчитися краще працювати із запитами фахівців, ставити запитання, які спонукають до роздумів, і не поспішати пропонувати готові рішення».

Юлія Кононенко, сертифікована супервізорка, фахівчиня із соціальної роботи Комунального некомерційного підприємства «Центр надання соціальних послуг» Борзнянської міської ради:

«Потреба в супервізії серед працівників соціальної сфери величезна. У нашій роботі так багато складних ситуацій, емоцій і відповідальності, що іноді просто необхідно зупинитися, видихнути й відчути: ти не сам на сам зі своїми труднощами.

Під час супервізій я побачила, наскільки фахівцям потрібні такі зустрічі. Це не лише про професійні поради, пошук рішень чи можливість поглянути на ситуацію по-новому. Іноді найцінніше – просто поговорити, бути почутими, поділитися тим, що накопичилося на душі. Побути серед людей, які розуміють тебе без зайвих пояснень. Це той рідкісний час для себе, якого в нашій роботі так часто бракує».