Що дає супервізія соціальним працівникам: пояснює авторка програми для супервізорів Світлана Тунтуєва

Сьогодні працівники соціальної сфери щодня працюють зі складними випадками, високим емоційним навантаженням і непростими професійними рішеннями. Саме тому супервізія стає не просто інструментом професійної підтримки, а необхідною умовою якісної роботи та розвитку фахівців.

Своїми професійними спостереженнями та досвідом щодо ролі супервізії ділиться авторка програми “Підготовка супервізорів для фахівців соціальної сфери”, тренерка, експертка ГО “Ліга соціальних працівників України” Світлана Тунтуєва.

Які професійні виклики супервізія допомагає вирішувати і чому вона є такою важливою для фахівців?

Для того, щоб дати відповідь на ці питання, ми маємо звернутися до діючого законодавства, а саме до Закону України “Про соціальні послуги”. Стаття 1 розкриває ту термінологію, яка використовується в законодавстві про соціальні послуги, зокрема відповідає на питання, що таке супервізія.

Зазначається, що супервізія – це насамперед професійна підтримка працівників, які надають соціальні послуги. І спрямовується ця професійна підтримка на подолання професійних труднощів, на аналіз та усунення недоліків, на вдосконалення організації роботи, на стимулювання мотивації до роботи, на дотримання етичних норм та стандартів надання соціальних послуг, на запобігання виникненню професійного вигорання і забезпечення емоційної підтримки. Тобто ми розуміємо, що в процесі надання соціальних послуг можуть виникати труднощі різного рівня складності. Таким чином, супервізія діє як інструмент, який можна використати для того, щоб ці труднощі подолати.

Особливо актуальна супервізія в тих умовах, коли лише 17% працівників надавача соціальних послуг мають відповідну професійну освіту, а 83% фахівців, які працюють у сфері надання соціальних послуг, професійної освіти не мають. Тоді ми звертаємось до методичних рекомендацій, затверджених Міністерством соціальної політики, сім’ї та єдності України. Ми розуміємо і бачимо, що є функції, які має супервізія – їх три.

Перша – це управлінська. Це про планування і вдосконалення роботи, яка здійснюється у сфері надання соціальних послуг. Друга функція – підтримуюча. Вона спрямована на те, щоб віднайти сильні сторони як у надавача соціальних послуг, так і в отримувача соціальних послуг, тому що це дзеркальний процес. І спираючись на ці сильні сторони, можна вибудовувати роботу з урахуванням тих політик, стандартів, нормативно правових актів, які унормовують діяльність у сфері надання соціальних послуг.

Крім того, тут мова йде і про емоційну підтримку, бо часто фахівці жаліються на професійне вигорання, на емоційну втому. Це повʼязано з тим, що Україна пʼятий рік перебуває у війні. Самі фахівці можуть втрачати близьких людей, вони можуть проживати в зоні бойових дій, можуть працювати з тими людьми, які зазнали втрат. Тобто вони потребують такої самої підтримки, як і ті отримувачі соціальних послуг, яким фахівці таку підтримку надають.

Супервізія якраз і може стати тим підтримуючим інструментом для працівників надавача соціальних послуг для того, щоб надати їм інструменти психологічної підтримки, розвантаження, щоб фахівець міг роздивитися довкола себе і знайти ті ресурси, про які знав, але які не використовував. Тобто для того, щоб підтримати і розширити той ресурсний інструментарій, який є у фахівця. Або навпаки: зупинитись, дати собі час, взяти відпустку, попіклуватися про себе. Адже фахівець може думати лише про надання соціальних послуг, про те, що потрібно щодня когось рятувати, і водночас забуває про себе.

Супервізія – це хороший інструмент для навчання саме через досвід інших. Особливо, якщо це групова супервізія, коли учасники можуть спостерігати за тим, як виноситься запит та кейс, як він обговорюється, як дотримуватись етичних стандартів, коли не розголошується конфіденційна інформація, а озвучується лише сама проблематика. Учасники можуть спостерігати і співвідносити інформацію, яку чують, з тими кейсами, які в них перебувають в роботі. Групова форма супервізії демонструє такий спосіб навчання: через досвід інших людей, через можливість спостерігати за тим, як відбувається розбір кейса. Крім того, супервізія дозволяє і свої кейси виносити, але практика показує, що найбільшим запитом є саме групова супервізія. Саме через те, що умовно можна побути, спостерігати, зрозуміти, що це не страшно, що це не іспит, що тут можна помилятися, генерувати ідеї. І поступово це формується в план дій, який береться вже під реалізацію. У такий спосіб і реалізується ця функція, коли є складний кейс, який розбирається разом з іншими учасниками супервізії.

Ще одна проблема, або ще один професійний виклик, який допомагає вирішити супервізія – це підтримка молодих фахівців, які тільки приходять в соціальну сферу, які не мають відповідної професійної освіти. За рішенням керівництва може закріплюватись наставник за таким молодим фахівцем і супроводжувати його в процесі професійної адаптації. Таким чином можна вирішити дві задачі: перша – навчити молодого працівника і підтримати його на першому етапі роботи, а друга – це дати визнання тому фахівцю, який має сильну професійну компетентність, відповідний професійний досвід і який може навчати тих фахівців, які тільки розпочинають свій професійний шлях.

Як підготовка супервізорів вплине на якість соціальних послуг у громадах та розвиток системи професійної підтримки загалом?

Підготовка супервізорів з числа працівників надавача соціальних послуг у громадах позитивно вплине на якість соціальних послуг. По-перше, створиться простір для обговорення труднощів, які виникають щодня, і складних кейсів, з якими доводиться працювати. По-друге, формується коло професійної підтримки, коли за принципом “рівний рівному” у групі можна буде обговорити ці труднощі, які виникають. І головне – запропонувати шляхи вирішення цих труднощів. Супервізія, безперечно, сприятиме професійному становленню і професійному розвитку фахівців, які будуть її використовувати у роботі.

Які показники дозволяють зрозуміти, що супервізія дійсно приносить результат і для фахівця, і для якості соціальних послуг?

Щодо того, які показники дозволяють зрозуміти, що супервізія дійсно приносить результат і для фахівця, і для якості соціальних послуг. Хочу сказати, що це точно не кількісні показники. Це показники якості, які можуть бути пов’язані з професійною стійкістю самих фахівців, що надають соціальні послуги.

Наприклад, менша кількість фахівців буде звільнятись, а більша кількість – будуть відчувати себе потрібними, підтриманими і вони будуть надавати якісні соціальні послуги. Створиться коло професійної підтримки, коли одні фахівці будуть надавати підтримку і стануть підтримуючим професійним середовищем для інших фахівців.

Ще один приклад – фахівці більш досвідчені стануть підтримкою для фахівців, які щойно розпочали свій шлях у сфері надання соціальних послуг. Тобто це наслідки, яких не побачиш тут і зараз, а це наслідки, які можна побачити у перспективі. Це таке поступове оздоровлення нашої сфери, бо ми мало працюємо з тими отримувачами, які не мають складних життєвих обставин. Як правило, наш основний отримувач – це людина чи сімʼя, яка опинилась у складних життєвих обставинах і часто має кілька критеріїв уразливості: люди можуть бути і переміщеними особами, можуть зазнавати втрат через війну, хтось із членів родини може мати інвалідність, хтось може втратити роботу, вони потребуватимуть житла, відновлення документів і підтримки в адаптації на новому місці. Тобто це комплекс труднощів, з якими стикаються отримувачі.

Дослідники часто говорять про те, що для людей, які надають послуги і працюють в системі “людина–людина”, характерна вікарна травма. Вони зазнають вторинної травматизації через ті життєві історії, які їм розповідають люди, що потребують їхньої підтримки і які перебувають у них під супроводом. Тому, власне, і потрібна допомога й підтримка фахівцям, щоб вони відчували себе впевнено, щоб вони могли посилювати свою професійну компетентність, і щоб вони могли надавати якісні соціальні послуги.

Цей матеріал створено за фінансової підтримки Уряду Швеції. Зміст матеріалу є виключно відповідальністю ГО «Ліга соціальних працівників України» та не обовʼязково відображає точку зору Уряду Швеції та/або ЮНІСЕФ.