Забезпечення системного реагування на потреби дітей, які повернулись до біологічних сімей з інтернатних закладів, та дітей групи ризику

Соціальна підтримка дітей з інвалідністю, які повернулися з інтернатних закладів

Як свідчить досвід роботи фахівців із соціальної роботи в рамках проєкту ЮНІСЕФ «Забезпечення системного реагування на потреби дітей, які повернулись до біологічних сімей з інтернатних закладів, та дітей групи ризику», ризик потрапити до інтернатних закладів серед дітей з інвалідністю занадто великий. Одна з причин – відсутність інклюзивних класів та посад асистентів вчителя у загальноосвітніх закладах територіальних громад.

Ось декілька історій дітей з інвалідністю, яким надали допомогу фахівці із соціальної роботи проєкту.

Роман К., 13 років (Луцький район, Волинська обл.) має батьків (батько має інвалідність, мама знаходиться у декретній відпустці) та брата і сестру. Роман розпочав навчання у Навчально-реабілітаційному центрі ще у 2016 році за заявою батьків, оскільки вони вважали, що у Центрі він здобуде кращу освіту, буде займатися з логопедом та корекційними педагогами для покращення вимови. Роман повернувся з інтернатного закладу в кінці лютого 2022 р., оскільки у нього при обстеженні був діагностований діабет 1 типу. У 2022-2023 рр. він продовжував навчатися у Центрі дистанційно. З вересня 2023 р. Роман розпочав навчання у загальноосвітній школі за місцем проживання, де для нього було організоване інклюзивне навчання. В рамках проєкту для хлопця були організовані заняття з логопедом для покращення мовлення та заняття з психологом – для покращення психоемоційного стану та налагодження відносин з однолітками, додаткові заняття з вчителями для покращення успішності. Фахівець із соціальної роботи підтримав і родину Романа – була надана гуманітарна допомога (харчі, засоби індивідуальної гігієни та медикаменти для дитини), батьків проконсультували щодо оформлення державної соціальної допомоги та щодо важливості перебування дитини в родині та участі батьків в житті хлопчика. Підтримка дитини та його родини на початку навчання у загальноосвітній школі дає позитивні результати – Роман живе в родині, навчається та спілкується з однолітками. А співпраця фахівця із соціальної роботи з органами місцевого самоврядування та надавачами соціальних послуг в громаді гарантує, що у разі виникнення складних життєвих обставин родина і хлопець завжди можуть звернутись за допомогою.

Олена, 14 років, Запорізька обл. Проживає з батьком, 63 роки. Має проблеми із зором. Після смерті мами Олена потрапила в школу-інтернат. Для Олени були організовані консультації психолога, дівчинка пройшла медичний огляд, розпочався процес оформлення інвалідності дитини. В цьому випадку, основні зусилля фахівця із соціальної роботи були зосередженні на підвищенні виховного потенціалу батька та покращенні матеріального становища родини. Фахівець із соціальної роботи спілкуючись з батьком, наголошувала на необхідності переведення дівчинки з інтернату в місцеву школу (Олена прагнула цього, бо має друзів, які навчаються у цій школі). Для батька були проведені консультації психолога щодо знаходження взаєморозуміння з донькою, збереження довірливих стосунків в сім’ї. Фахівець із соціальної роботи надав допомогу в оформленні документів на отримання пенсії дівчинкою по втраті годувальника, допомогу в оформленні заявки до Благодійного фонду щодо отримання фінансової допомоги, родині була надана також гуманітарна допомога (харчі та засоби гігієни). Крім того, батько отримав інформацію про служби, установи, організацій, до яких можна звернутися по допомогу. За цей час покращилися стосунки між батьком та донькою та матеріальний стан родини. З нового навчального року батько планує переведення Олени на навчання в школу за місцем проживання.

Єгор Ш. 7 років, Миколаївська область. Хлопчик знаходиться під опікою бабусі, інвалід дитинства (ДЦП). За допомогою фахівця із соціальної роботи родина оформила і отримує державну допомогу на дитину, над якою встановлено опіку чи піклування, пенсію по інвалідності та пенсію по втраті годувальника. Єгор проживає з бабусею та відвідує інклюзивно – ресурсний центр два рази на тиждень та міський центр комплексної реабілітації дітей з інвалідністю. Для Єгора замовили пошиття індивідуального ортопедичного взуття. Бабуся отримала поради, щодо врахування індивідуальних особливостей дитини в процесі виховання та спілкування. Наразі в родині теплі стосунки між онуком та бабусею. Попри поважний вік опікуна та особливий стан здоров’я Єгора, в родині відсутні непорозуміння.

Допомога родинам опікунів/піклувальників, в яких існує ризик інституціоналізації дітей

Як засвідчив досвід реалізації проєкту ЮНІСЕФ «Забезпечення системного реагування на потреби дітей, які повернулись до біологічних сімей з інтернатних закладів, та дітей групи ризику», який реалізує ГО «Ліга соціальних працівників України»  головними проблемами опікунських родин, в яких існує ризик інституціалізації дитини є складні стосунки між опікуном  та дітьми в родині й скрутне матеріальне становище таких родин. Взаємовідносини з дітьми в родині загострюються, як правило, коли діти досягають підліткового віку. У підлітків посилюється прагнення бути дорослим, самостійно приймати рішення, не слухати порад дорослих, що часто приводить до конфліктів з опікунами. В родинах, де загострюються взаємовідносини опікунів з дітьми, дорослі, як правило, не мають достатніх знань щодо особливостей підліткового віку та вирішення можливих конфліктних ситуацій. До того ж опікунами, зазвичай, є бабусі та дідусі дітей і, відповідно, їх доходи – це пенсія та державна допомога на дітей, над якими встановлена опіка/піклування, що не дозволяє повністю задовольнити всі матеріальні потреби родини. В таких родинах існує високий ризик інституціалізації дітей, обумовлений тим, що опікуни вважають, що дітям буде краще в інтернатному закладі – вони будуть знаходитися на повному державному забезпеченні,  діти будуть навчатися та  зможуть займатися у різноманітних гуртках безплатно.

Фахівці із соціальної роботи проєкту у роботі з опікунськими родинами, в яких існує ризик інституціалізації дітей, надають допомогу як опікунам, підвищуючи їх виховний потенціал, допомагаючи оформити й отримати всі види державної та соціальної допомоги, так і дітям, акцентуючи на їх сильних сторонах.

Ось декілька історій допомоги  опікунським родинам, з якими працювали фахівці із соціальної роботи.

Артем (13 років) проживає зі своєю бабусею – опікуном (66 років) у Рівненській області. Мати Артема померла, батька позбавили батьківських прав. Артема виховує бабуся-опікун, яка дуже вимоглива до успішності Артема в школі. Хлопчик навчається у 8 класі, закритий у спілкуванні,  має мало друзів, хоча відповідально ставиться до навчання і займається у духовому оркестрі. Фахівець із соціальної роботи залучив до роботи з Артемом психолога, за бажанням Артема були організовані додаткові заняття англійською мовою. Артема долучили до команди ліцею з волейболу, тренер якої (вчитель фізкультури ліцею) погодився стати наставником хлопцю. Зі слів вчителя, Артем приходить вчасно на заняття, активно працює, має бажання грати у команді ліцею.  Артему заняття волейболом і спілкування з однолітками та вчителем подобаються, він з радістю їх відвідує.

Бабусі були надані рекомендації щодо особливостей спілкування з підлітками, розподілення обов’язків, формування  сімейного бюджету.  Як зазначила фахівець із соціальної роботи, яка працювала з цією родиною,  «Складнощі в роботі з сім’єю полягали у тому, що бабуся не завжди відверта у розмові, ніби соромиться своєї слабкості, оскільки вона сильна особистість і не звикла змінювати свої переконання. Лише після тривалої роботи, коли опікун відчула увагу та підтримку, вона почала змінювати свої погляди та стиль спілкування з онуком, як наслідок стосунки у сім’ї покращились».  Фахівець із соціальної роботи також сприяла виділенню громадою та церквою євангельських християн-баптистів матеріальної допомоги родині та поінформувала про можливість отримувати соціальні послуги в громаді надалі.

В результаті наданої допомоги, бабуся та онук навчилися розв’язувати родинні проблеми,  в Артема з’явилися нові друзі та нові захоплення.

Друга історія – це історія родини опікунів з м. Дніпра.  Олена Ч., 12 років, та Ангеліна Ч., 16 років проживають у м. Дніпрі з опікуном (65 років) та її чоловіком (68 років). Олена навчається у школі, Ангеліна – у вищому навчальному закладі. Навчання дівчат проходить дистанційною. Родина переїхала у м. Дніпро з Донецької області, проживає в орендованій квартирі, має статус ВПО.  Дохід родини складається з пенсії опікуна та її чоловіка, допомоги на дітей, над якими встановлено опіку та допомога ВПО.  Витрати родини у зв’язку з війною і переїздом збільшилися – вони оплачують власне та орендоване житло, не мають багатьох побутових речей. Війна та переїзд, матеріальні труднощі  погіршили стосунки опікуна та Ангеліни.  Фахівці із соціальної роботи долучили до роботи з родиною психолога, благодійні організації, які надали гуманітарну допомогу родині. В результаті наданої допомоги психологічний стан родини й стосунки Ангеліни та опікуна покращилися, вдалося запобігти інституціалізації сестер.

За  результатами реалізації проєкту в Україні 6,3 тис. дітей з опікунських родин та їх опікуни отримують соціальну допомогу в 19 областях країни.

Соціальна підтримка дітей, які повернулися з інтернатних закладів до батьків та дітей з опікунських родин 

Запобігання повторній інституціалізації близько 500 дітей  стало головним результатом першого етапу проєкту ЮНІСЕФ «Забезпечення системного реагування на потреби дітей, які повернулись до біологічних сімей з інтернатних закладів, та дітей групи ризику», який реалізує ГО «Ліга соціальних працівників України».

Проєкт реалізується у 250 громадах 19 регіонів України з метою запобігти повторній інституціалізації дітей, які повернулися з інтернатних закладів до  сімей та не допустити до інституціалізації дітей, які виховуються в опікунських родинах. На початок лютого 2024 року  фахівці із соціальної роботи проєкту відвідали понад 16,6 тис. родин, до яких були повернуті діти з інтернатних закладів та сімей опікунів/піклувальників. Індивідуальним кейс-менеджментом охоплено  понад 10 тис. дітей.

За сухими цифрами результатів проєкту тисячі історій подолання непорозумінь в сім’ях, соціальної та психологічної підтримки дітей та батьків та найголовніше – збереження дітей в сім’ях, запобігання інституціалізації дітей. Головними проблемами сімей, до яких були повернуті діти з інтернатних закладів та сімей опікунів/піклувальників є скрутне матеріальне становище, низький виховний потенціал батьків/опікунів, проблеми у взаємовідносинах дорослих з дітьми. Сім’ї, до яких були повернуті діти з інвалідністю стикаються з проблемами відсутності в громадах послуг раннього втручання, класів з інклюзивним навчанням в закладах освіти, послуг денного догляду,  послуг “соціального таксі” тощо. Таким сім’ям  потрібна фахова соціально-психологічна підтримка, яку з серпня 2023 року надавали 635 фахівців із соціальної роботи проєкту.

Крім соціальних проблем переважна більшість сімей потребують гуманітарної та матеріальної підтримки. Понад 50% дітей (3,9 тис. дітей), якими опікуються фахівці із соціальної роботи, не мають засобів для навчання (комп’ютерів, телефонів тощо), 15% родин потребують дрова для опалення будинків. Від старту проєкту 4,7 тис. сімей отримали гуманітарну допомогу (внаслідок партнерства з регіональними благодійними, неурядовими організаціями), 910 сім’ям була надана допомога в оформленні державних соціальних виплат, понад 600 сім’ям – в отриманні соціальних виплат.

Старости населених пунктів, посадові особи органів місцевого самоврядування сприяли вирішенню потреб сімей щодо підготовки до опалювального сезону, благодійники допомагали з ремонтами, утепленнями будинків, облаштуванням спальних та місць для навчання дітей.  Значну роль у вирішення соціальних проблем таких сімей  відіграють керівники закладів освіти (виділення ставок асистента вчителя у класи з інклюзивним навчанням), шкільні психологи (надання допомоги не тільки дитині, а й батькам). Під час здійснення моніторингових візитів у сім’ї та надання соціальної допомоги фахівці із соціальної роботи залучали до співпраці представників служб у справах дітей, управлінь, відділів соціального захисту населення місцевих громад, фахівців пенсійного фонду, центрів зайнятості, ЦНАПів, ІРЦів, медичних працівників (педіатри) та сімейних лікарів, інспектори з ювенальної превенції.

Проєкт «Забезпечення системного реагування на потреби дітей, які повернулись до біологічних сімей з інтернатних закладів, та дітей групи ризику» триватиме у громадах до середини 2024 року.

Вчасна допомога  фахівця із соціальної роботи надала Богдану можливість проживати в сім’ї. Успішні історії проєкту «Забезпечення системного реагування на потреби дітей, які повернулися до біологічних сімей з інтернатних закладів, та дітей групи ризику»

Ризик потрапити до інтернатних закладів серед дітей з інвалідністю, на жаль, занадто великий. Допомоги фахівців із соціальної роботи потребують також діти, які навчаються в школі-інтернаті, і мають можливість переведення до інклюзивного класу загальноосвітньої школи. З розумінням важливості цих процесів і впроваджується у столиці за участі ГО «Ліга соціальних працівників м. Києва» проєкт ЮНІСЕФ «Забезпечення системного реагування на потреби дітей, які повернулися до біологічних сімей з інтернатних закладів, та дітей групи ризику». Ресурсом для підтримки сім’ї є фахівець із соціальної роботи, який співпрацює з різними установами та організаціями, що дає можливість вирішувати комплекс питань, з якими сім’я не може справитись самостійно.

7 річний Богданчик має вади слуху. Його мати 41-річна Наталія (усі імена героїв змінені) самостійно займалась розвитком та вихованням сина, батько до цього процесу не долучався. Через зловживання матір’ю алкогольними напоями, неналежне невиконання нею батьківських обов’язків, дитину було вилучено та влаштовано до центру реабілітації. Матір проходила лікування в реабілітаційному Центрі.

З початку війни, реабілітаційний центр, де перебував Богданчик, був вимушений виїхати за кордон. Дитині в Німеччині було проведено медичне обстеження та встановлено слуховий апарат. В грудні 2022 року, після проходження матір’ю реабілітації та поверненням дитини з Німеччини, Богданчик  нарешті зустрівся з матір’ю.

Попередній досвід неналежного виконання батьківських обов’язків Наталії викликав занепокоєння фахівця із соціальної роботи Ірини. Було з’ясовано, що дитина не має реєстрації, матір планувала влаштувати сина до школи-інтернату №6 за рекомендацією Інклюзивно – ресурсного центру.

Фахівець із соціальної роботи проєкту обговорила із заступником директора з моніторингу інклюзивної освіти загальноосвітнього навчального закладу №233 можливість влаштування Богданчика до 1-го класу з інклюзивною формою навчання. Наразі дитина із задоволенням відвідує школу, спілкується з однолітками та з легкістю засвоює матеріал. Фахівець із соціальної роботи Ірина: «Мене вразила  відкритість заступника директора, яка без вагань влаштувала дитину до школи, допомагала Богдану адаптуватися  у новому колективі та склала необхідну для хлопця індивідуальну програму. Після спілкування з педагогами школи, який ставиться до дітей з любов’ю та терпінням, я вважаю, що за інклюзивною системою майбутнє».

Під час роботи із сім’єю, Ірина наголошувала матері на необхідності реєстрації дитини. Проте Наталія пояснила, що не може зареєструвати дитину за місцем проживання через певні обставини і єдиною можливістю для вирішення даної проблеми є зареєструвати хлопчика за місцем проживання батька. При зустрічі з батьком, який має такі ж вади слуху, фахівець провела бесіду щодо важливості його участі у житті дитини, а саме спілкуватися, гуляти, допомагати у виконанні домашніх завдань тощо. З батьком дитини було погоджено також місце реєстрації Богданчика.

За сприяння фахівця мати була направлена на проходження курсу «Школа відповідального батьківства»,   родина отримала продуктові набори, засоби гігієни та шкільне приладдя. Наразі фахівець із соціальної роботи очікує на отримання хлопчиком посвідчення дитини з інвалідністю, після чого Богданчика буде влаштовано до Центру комплексної реабілітації дітей та молоді з інвалідністю Оболонського району  для проходження  курсу з логопедом та дефектологом.

    За  результатами впровадження ГО «Ліга соціальних працівників України» проєкту Представництва Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні «Забезпечення системного реагування на потреби дітей, які повернулися до біологічних сімей з інтернатних закладів, та дітей групи ризику» в м. Києві охоплено 757 сімей,  в яких виховується  1 023 дітей, соціальна допомога надається  410  дітям, з 15 сім’ями робота успішно завершена.   З 12 грудня 2023 року розпочато новий етап проєкту, яким охоплено 145 сімей,  де виховується 166  дітей.

П’ятирічний Роман знову з мамою. Історія повернення у сім’ю завдяки зусиллям фахівців із соціальної роботи м.Києва, які діють в рамках проєкту ЮНІСЕФ та «Забезпечення системного реагування на потреби дітей, які повернулись до біологічних сімей з інтернатних закладів, та дітей групи ризику»

38-річна киянка Михайлова Марина дуже любить свого маленького синочка – 5-річного Романа. Марина завжди самостійно справлялась із труднощами і розраховувала лише на себе. Та й підтримки не було де брати, – ні батьків, ні близьких родичів у жінки немає, батько Романа ніколи не цікавився своїм сином. Марина завжди думала, як нагодувати дитину, одягнути, порадувати, розважити сина, ніколи не мала тяги до алкоголю, шкідливих звичок в неї також немає. Але все ж таки трапилась ситуація, коли дитину було вилучено з родини.

«Ніколи не знаєш, яке лихо може трапитись в твоєму житті» – зазначила Марина, описуючи свою ситуацію фахівцю із соціальної роботи проєкту ЮНІСЕФ «Забезпечення системного реагування на потреби дітей, які повернулись до біологічних сімей з інтернатних закладів, та діти групи ризику» Юлії. Марина не очікувала розлучення із сином, це стало важким потрясінням для жінки, тим паче у неї часто і до цього спостерігався нестабільний психоемоційний стан, надмірна збудливість та збентеженість.

Фахівець із соціальної роботи Юлія взяла під опіку родину, адже було зрозуміло, що жінка потребує соціально-психологічної підтримки для подолання життєвих труднощів та повернення дитини додому.

Марина доклала максимальних зусиль, щоб повернути дитину. Вона отримала дозвіл Служби у справах дітей та сім’ї Дніпровської районної державної адміністрації у м. Києві на відвідування дитини у державному закладі, виконувала всі рекомендації спеціалістів Служби у справ дітей та сім’ї КМДА, кожного дня навідувалась до сина та приносила йому гостинці.  І Роман повернувся додому.

Для того щоб не допустити повторення ризику вилучення хлопчика з сім’ї, фахівець із соціальної роботи проєкту працювала щодо формування навичок відповідального батьківства, підвищення батьківського та виховного потенціалу Марини та налагодженні емоційних стосунків між матір’ю та дитиною. Юлія запропонувала Марині пройти навчальний курс з розвитку батьківського потенціалу, який жінка активно відвідує, виконує всі рекомендації, ділиться своїми успіхами та активно спілкується з учасниками програми. Завдяки фахівцю Марина отримала також гуманітарну допомогу (продукти харчування та засоби гігієни). Тепер Марина бачить потребу в індивідуальних консультаціях психолога центру, має намір найближчим часом записатись до спеціаліста та пропрацювати власні глибинні травми.

Протягом багатьох років у Марини були неофіційні короткотривалі роботи, зараз жінка офіційно працевлаштована. Це сприяло покращенню її емоційного стану, вона почала цінувати себе, своє життя, дбати про себе, в неї «ніби виросли крила».  Вона так і каже: «Робота мене надихає на життя!». Проте Марина встигає дбати про Романа, приділяє йому багато уваги.

«Жінка змінилась за час перебування у проєкті», – зазначає Юлія, – вона нарешті вийшла з пригніченого стану, у неї з’явилась енергія та сила, мудрість, вміння позитивно аналізувати. Вона ставить собі цілі і хоче їх реалізувати, зараз Марина вже замислюється про підвищення кваліфікації.    Мені, як спеціалісту дуже важливо побачити позитивні зрушення в родині, що означає, що всі ресурси вкладено недарма.  А найважливіше, що такі зміни лише на користь Романа. Адже самореалізована, стабільна мати – запорука спокою дитини, подальшого повноцінного розвитку та щасливого майбутнього в родині».

За  результатами впровадження ГО «Ліга соціальних працівників України» проєкту Представництва Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні «Забезпечення системного реагування на потреби дітей, які повернулися до біологічних сімей з інтернатних закладів, та дітей групи ризику» в м. Києві у грудні 2023 р. було охоплено 757 сімей,  в яких виховується 1 023 дітей. З 12 липня фахівцями ГО «Ліга соціальних працівників м. Києва» проведений пошук і перевірка інформації про усіх 1 023 дітей; соціальна допомога надається  410  дітям; проведено 531 візитів у сім’ї, складено 445 актів; з 15 сім’ями робота успішно завершена.

​